Один рік - це дуже короткий період часу, протягом якого можна зробити висновок про те, чи вніс новий президент істотні зміни у зовнішню політику, тим паче враховуючи, як у випадку з Україною, що країна знаходиться в стані війни, орієнтація якої на захід, ЄС і США, вже закріплена важливими рішеннями, прийнятими попереднім керівництвом; з 2019 року євроатлантична інтеграція була чітко заявленою метою в Конституції України. Але чи є Україна все ще пріоритетом для Заходу?
Відносини між ЄС та Україною регулюються Угодою про асоціацію та її Поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі (DCFTA) в рамках Європейської політики сусідства (ENP) та її східного простору, Європейського східного партнерства (EaP). Політична частина Угоди про асоціацію була підписана 21 березня 2014 року тодішнім новим прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, а економічна частина була підписана 27 червня 2014 року тодішнім новим президентом Петром Порошенко, і Угода про асоціацію офіційно набула чинності 1 вересеня 2017. DCFTA є найбільш важливим інструментом, що регулює відносини Україна та ЄС.
Чинний президент Володимир Зеленський неодноразово (саміт Україна-ЄС 2019; виступ на Всесвітньому економічному форумі в Давосі-2020) висловлював прихильність своєї країни щодо набуття повноцінного членства як в ЄС, так і в НАТО. З боку ЄС була ще одна політична і фінансова підтримка децентралізації, боротьбі з корупцією, розширення прав і можливостей громадянського суспільства, підзвітному і ефективному управлінню, а також поліпшенню гуманітарної ситуації і розширенню економічних можливостей людей, що живуть в регіоні Азовського моря. Те ж саме стосується НАТО: президент Зеленський готовий продовжувати співпрацю з Альянсом у рамках Комісії НАТО-Україна, очікуючи на запрошення приєднатися до нього. НАТО визнає, що Україні має бути дозволений доступ до портів в Азовському морі і надана свобода судноплавства, тим самим підтримуючи країну в її суперечках з Росією.
Франція бере більш активну роль щодо Росії, оскільки Макрон в серпні 2019 року заявив, що відчуження Росії було «глибокою стратегічною помилкою», оскільки країна може допомогти вирішити найскладніші світові кризи, від Сирії до Північної Кореї. Тим часом, після лобіювання Франції і Німеччини, Росія була знову прийнята до Ради Європи в липні 2019 року, з якої вона була відсторонена після анексії Криму. Це був перший випадок, коли міжнародна санкція, накладена за захоплення Криму Москвою, була скасована. Макрон неодноразово пропонував Європі вдосконалити активізуватися та взяти на себе керівництво у створенні нової архітектури безпеки - а це означає взаємодію з Росією. Він також сказав, що Європа не повинна розраховувати на те, що Вашингтон буде переживати і намагатися допомогти континенту. Так, хоча Україна, з одного боку, високо цінує французьку та німецьку підтримку для врегулювання ситуації на Донбасі, а з іншого, з'являється також занепокоєння через намагання Макрона в той же час покращити відносини з Москвою, що призводить до незадоволення, яке висловлюють про-західні українці.
Президентству Зеленкого довелося зіткнутися з небажаною роллю в спробі імпічменту президента США Дональда Трампа за його передбачувані спроби отримати особисті вигоди. Президент Трамп фактично попросив Зеленського переконати прокурора його країни почати розслідування відносно колишнього віце-президента Джозефа Р. Байдена-молодшого і його молодшого сина Хантера Байдена, погрожуючи позбавити Україну сотень мільйонів доларів військової допомоги, які виділив Конгрес, щоб допомогти цій країні протистояти будь-якій російській агресії. Зеленський в інтерв'ю The Guardian визнав, що було «неприємно» чути повідомлення про те, що Майк Помпео коментував питання про те, чи піклуються американці про Україну.
Перший рік президентства Зеленського з точки зору відносин з Заходом був обмежений простором для маневру, оскільки питання щодо гібридної війні Росії в південно-східній частині країни залишається головною турботою для Києва, Брюсселя і Вашингтона. ЄС не діє злагоджено, оскільки тільки Франція і Німеччина взяли участь в саміті в Нормандії, а Франція підтримує більш м'який підхід до Росії. Зеленський виявив певний прагматизм з обміном в'язнів, який, зрештою, може принести свої плоди. Відносини з США характеризуються нечіткою політикою Трампа. Не багато що може вдіяти Зеленський, поки його країна залишається затиснутою між Заходом і Росією. Таким чином, доля України, схоже, все ще знаходиться в руках небагатьох європейських держав і США, і їх позиції щодо Росії. Однак в обох випадках Україна не є політичним пріоритетом. Необхідність взаємодії з Росією для з'ясування інших складних сценаріїв, таких як Сирія, Лівія і Іран, може в кінцевому підсумку позитивно відбитися і на ситуації в Україні.
Джерело:https://www.ispionline.it
Автор: Serena Giusti
Немає коментарів:
Дописати коментар